(0564)94 83 60
(068)970 56 97
(0564)94 83 63 прийм.
пн-пт: 8.00-16.30
Перерва: 12.30-13.00
сб, нд: вихідні
50000, м. Кривий Ріг,
вул. Свято-Миколаївська, 27
Головна | Актуально | Новини | Про етапи й завдання підліткового віку

Про етапи й завдання підліткового віку

Підлітки – що потрібно знати і розуміти батькам

Підлітковий вік, коли відбуваються фізіологічна перебудова тіла і психічна трансформація (зміна інтелекту й емоційної сфери), умовно можна поділити на такі фази:

  • 11–13 років– молодший підлітковий або вік максимальної вразливості. Так назвала його французька психоаналітикиня й педіатриня Франсуаза Дольто.
  • 14–17 років– власне, підлітковий вік, коли відбуваються суттєві структурні зміни в організмі дитини. Для цього періоду характерні складні переживання.
  • 17–25 років– старший підлітковий вік. До 25 років росте і збільшується в об’ємі мозок.

У підлітковому віці відбувається деконструкція дитинства.

Деяким вдається уникнути цього. Ніби не виникає потреби переглянути все, що лишилося багажем із дитинства, потреби віддалятися від батьків. Здебільшого підлітки переживають розчарування в дорослості, яка майорить перед ними. Їх лякає відповідальність. Підлітки розуміють, що дорослі, зокрема батьки, – не всемогутні”.

Завдання підліткового віку

  1. Усунення батьківських ролей. Батьки вже не є авторитетом.
  2. Розчарування в дитячій обіцянці. Підліток стикається з тим, що не може мати все й бути всім.
  3. Пошук свого місця у світі дорослих. Ровесники і їхня думка виходять на перший план.
  4. Пошук об’єкту любові й відкриття своєї сексуальності.

Лінії напруження в підлітковому віці

Під час реалізації цих завдань підліткам стає важко будувати взаємини з дорослими, завойовувати місце серед ровесників, яке не завжди стабільне і яке постійно треба підтверджувати, мати справу зі своєю сексуальністю.

Тому підлітки, аби виконати завдання свого віку, часто вдаються до агресивності. Чим більше дитина була прив’язана до батьків, чим більш слухняною була й залежала від думки дорослих, тим вірогідніше, що протести й хамство матимуть високу інтенсивність та частоту.

На це батькам варто дивитися під кутом: це не те, що спрямовано проти вас, це додаткові інструменти підлітка для дорослішання.

Коли агресія підлітка зустрічає перешкоду, може виникнути насилля. Воно може бути спрямоване на інших і на себе. Наприклад, депресія – це агресія, спрямована проти себе. Також можуть виникнути розлади харчової поведінки – анорексія, булемія, або спроби суїциду, самоушкодження.

Як реагувати на агресію підлітка

  1. Ставитися до такої поведінки як до неможливості підлітка поводитися інакше. Не приймати її на свій рахунок.
  2. Не відповідати на агресію насиллям. У момент агресії не шантажувати підлітка, не погрожувати.
  3. Звертатися до хорошої частини “Я” дитини. Коли ви розумієте, як непросто дитині жити в цей період, тоді не стаєте противниками.
  4. Після того, як ситуація владналася, можна разом подумати: що це було, чому підліток поводився так грубо, як можна домовитися, щоби дитина реагувала інакше. Говорити потрібно від себе, про свої почуття, а не про дитину: “Мені це неприємно” замість “Ти так погано поводишся”.

Загальні рекомендації батькам

  • Батькам варто відвикати бути батьками маленьких дітей і вчитися бути батьками дорослих людей.
  • Треба послідовно приймати те, що діти будуть відштовхувати батьків. Тому треба навчитися розчинятися, відходити в тінь і водночас залишатися включеними в ситуацію, якщо дітям потрібна допомога.
  • Дати можливість підлітку пережити, впоратися, усвідомити те, що відбувається, самому. Батькам варто навчитися мовчазної присутності. Сепарація – це нормальний і закономірний процес психічного розвитку.
  • Є діти, які не хочуть дорослішати й відокремлюватися. Відмова від дорослішання має більше непокоїти батьків.
  • Прислухатися до думки підлітка без оцінних суджень.

Бажання дорослих, а не підлітків

Батьків питання мотивації дитини хвилюють у ті моменти, коли вона займається не тим, чим хотіли б батьки.

Частіше з питаннями мотивації ми зіштовхуємося, коли йдеться про навчання. Батьки вірять, що діти мають вчитися й достатньо добре. Ми віримо, що, крім навчання, дитині треба займатися спортом, правильно харчуватися, займатися мистецтвами, щоби була соціалізація.

Ці переконання складаються в дорослого в єдину концепцію – як має складатися життя дитини, щоб у майбутньому вона була щасливою й успішною.

Коли ми помічаємо в підлітка сигнали, що його мотивація рухатися за нашою концепцією зникла чи зменшилася (дитина починає гірше навчатися, не хоче відвідувати гуртки чи секції, не хоче говорити про майбутнє), ми б’ємо на сполох. Адже починається розходження з нашою концепцією. І це важливо усвідомлювати дорослим.

Щойно концепція дорослого ставиться під загрозу, він починає вимагати від підлітка дотримуватися її. Водночас батьки дуже чекають моменту, коли підліток почне робити всі “правильні” речі з концепції самостійно, без нагадувань. А коли вимоги залишаються без відповіді, у дорослих ростуть тривога і провина.

Мотивація дітей на різних етапах дорослішання

  1. У маленьких дітей навчання не відокремлене від життя.
  2. Схвалення батьків. Для дошкільнят воно ще важливе.
  3. Схвалення вчителя. У початковій школі важливий учитель. Якщо він став суперфігурою в очах дитини, то мотивація не зникає.
  4. Схвалення ровесників. У середній школі значущими стають думка і схвалення ровесників. Якщо довкола середовище спрямоване на пізнання й досягнення, то дитина буде прагнути не втратити схвалення товаришів.
  5. Є розуміння “навіщо”. У старшій школі діти навчаються, якщо в них є розуміння навіщо. Коли дорослі кажуть “навіщо” – це ваші слова, а не внутрішні знання дитини. У підлітковому віці значущість батьківських слів знижується.
  6. Звичка – якщо сформована звичка навчатися. Звичка перестає працювати, якщо в підлітка сильний опір.

Здебільшого до середньої школи цікавіть до навчання знижується, стає незначимим схвалення батьків і вчителя, а також ровесників, адже здебільшого навчання їх також не цікавить, “навіщо” ще не сформувалося, а звички або немає, або зійшла нанівець. Тому виходить мотиваційний провал у навчанні.

Як формується внутрішня мотивація підлітка

Внутрішня мотивація дитини – це не про те, що здається важливим батькам. Внутрішня мотивація може будуватися з огляду на такі чинники:

  • Що дитина бачить у майбутньому? Розмови про майбутнє з дитиною важливі.
  • Чого хоче? Кожна дитина має своє “хочу”, навіть якщо про це не каже дорослим.
  • Що їй / йому подобається робити?
  • Що вона / він хоче отримувати?
  • Які зусилля вона / він він готова/-ий докладати для досягнення того, що бажає? Батькам варто частіше задумуватися, що потрібно робити, щоб у дитини збільшилося бажання, а супротив зменшився.

Що впливає на формування внутрішньої мотивації

  • Модель – те, що є перед очима підлітка.

Не зовсім чесно вимагати від підлітка мотивації до розвитку, активної діяльності після школи, якщо після роботи батьки повечеряли – і дивляться телевізор або проводять час у гаджетах.

Важливо, що батьки показують і демонструють. Є шанс, що діти прислухаються, якщо не одразу, то в майбутньому.

  • Середовище– місце, де підлітки спілкуються і взаємодіють. Дорослі не завжди можуть на це вплинути. Однак, від батьків залежить вибір місця проживання, школи, додаткових занять.
  • Досвід. Важливий батьківський досвід, про який потрібно говорити з підлітком і демонструвати.

“Коли я щось захотів, почав робити ось так і так, і мені вдалося. А коли не вдалося – як я на це відреагував”.

  • Самооцінка / впевненість. У підлітка самооцінка нестабільна, скаче від заниженої до завищеної. До підліткового віку батьки ще можуть впливати на самооцінку – хвалити, підтримувати. У підлітковому віці батькам головне – не нашкодити.
  • Результат. Підліткам важлива ближня вигода – тут і зараз. Їм важливо швидше побачити результат. У підлітків ще немає терплячості й посидючості. Дорослим варто допомогти зрозуміти підлітку, що навіть за невелику дію можна отримати маленький, але результат.
  • Емоційний стан. Важливе позитивне налаштування.

 

Чого хочуть підлітки

Змусити можна виконувати дію, змусити захотіти – неможливо.

“Вимогами ми не можемо вплинути на мотивацію. А коли ми змушуємо виконувати дію, то відкладаємо і відтягуємо момент появи внутрішньої мотивації”.

Внутрішня мотивація має вирости самостійно, адже вона пов’язана з розумінням “Що я хочу”.

А щоби дитина почала себе слухати, у маленькому віці її мали слухати батьки, демонструвати, що думка і внутрішні бажання дитини – важливі.

Що робити батькам

  • Усвідомити свою концепцію й чесно порівняти її з реальністю. Ваша картина світу відрізняється від картини світу підлітка. Він скептично ставиться до пропозицій батьків. Батькам через тривожність важко відпустити підлітка й дозволити отримувати свої результати, а не їхні.
  • Сформулювати довгострокові цілі на основі своїх уявлень. Спробувати погодити цілі з підлітком. Створювати умови, за яких у підлітка почне з’являтися внутрішня мотивація.
  • Підтримати емоційно. Мотивація зникає майже у всіх, це нормальна вікова історія. Психологічні завдання підліткового віку спрямовані на інші завдання. Потрібно уважно спостерігати за тим, що робить підліток, як він реагує, до чого в нього є покликання, запити.
  • Найкращий формат спілкування з підлітками – відкриті запитання. Важливо не засуджувати відповіді підлітка, а із зацікавленням вислуховувати. Цікавитися в дитини: “що тобі подобається?”, “чого ти хочеш?”, “що тебе радує?”, що останнє тебе в цьому місяці порадувало?”. Також говорити про те, які герої у фільмах / книжках йому подобаються.
  • Експериментувати з методами стимулювання – заохочення, покарання. Але важливо дотримуватися їх послідовності й адекватності. Також важливо погодити цю систему заохочень і покарань із підлітком.
  • Зайнятися собою. У підлітковому віці для батьків важливо зберегти свою психіку в стабільному стані.
  • Пам’ятати, що на другій чаші вагів – ваші взаємни з підлітком. Головне в підлітковому віці – їхнє збереження. Життя – довше, ніж школа.
Інформує: Відділ освіти
вгору